«ГЛОБАЛІЗАЦІЯ» – «ІНТЕГРАЦІЯ» – «ГЛОБАЛІЗМ»: ДО ПИТАННЯ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ УСУНЕННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ І ЗМІСТОВНИХ РОЗБІЖНОСТЕЙ

Бороденко О. В.

Анотація. В дослідженні акцентується увага на проблемі наявності в сучасній соціологічній літературі розбіжностей термінологічного, методологічного, змістовного характеру при аналізі глобалізаційних тенденцій. Ставиться питання про необхідність усунення вказаних розбіжностей і протиріч з метою досягнення більш високого рівня наукового аналізу.

Ключові слова: глобалізація, глобальність, інтеграція, глобалізм,  теоретико-методологічна криза. 

Вступ. Глобалістика та соціологія глобальних процесів є порівняно молодими напрямами наукового знання. Поряд із значними й цікавими здобутками в сфері вивчення глобальних трендів та відносин в сучасному світі відчувається брак чіткої методологічної основи, термінологічна неузгодженість і невизначеність, які дуже часто призводять до підміни понять, нерозуміння наукових позицій і т. п. На такий дисонанс, теоретико-методологічну кризу вказували в своїх працях відомі західні соціологи, зокрема У. Бек, З. Бауман, Е. Сміт та інші. В українській соціологічній періодиці так само наголошувалось на цій проблемі, в тому числі автором даної статті: «досі відсутня чітка диференціація між поняттями “глобаліза­ція”, “глобалізм”, “глобальний” тощо, що знач­но ускладнює соціологічний аналіз» [1, с. 4].  Метою нашої публікації є спроба прояснення окремих ключових аспектів даної проблеми.

         Основна частина. У тексті Декларації тисячоліття  Організації Об’єднаних Націй є такі слова: «Глобалізація може набути повністю всеохоплюючого та справедливого характеру лише завдяки широкомасштабним і наполегливим зусиллям по формуванню спільного майбутнього, що базується на нашій спільній приналежності до роду людського в усьому його розмаїтті»  [2, с. 24]. Так, дійсно, але ж зусилля по формуванню спільного майбутнього людства мають ґрунтуватись на чітких, зрозумілих і загальноприйнятних наукових засадах і враховувати всі наявні тенденції суспільного розвитку.

Звертає на себе увагу той факт, що автори багатьох наукових публікацій, в яких аналізуються питання глобалізації, вживають термін «глобалізація» як синонім «глобалізму», «інтеграції», «економічної, політичної і культурної взаємодії» тощо. Так, одна із російських дослідниць, справедливо підкреслюючи те, що «в літературі з проблеми глобалізації є багато плутанини й протиріч», разом із тим, по суті, ототожнює це дійсно об’єктивне явище з іншим об’єктивним трендом – інтеграцією, що проявляється «в примноженні та ускладненні соціальних зв’язків» в усіх сферах, а також із глобальністю, глобалізмом [3, с. 25]. Звинувачуючи критиків глобалізації в «демонізації», відсталості, інших гріхах, авторка статті прагне переконати нас в тому, що без глобалізації ні людина, ані культура існувати не зможе, що в наш час «складаються особливі відносини між глобалізацією як якісною характеристикою рівня розвитку сучасної цивілізації та культурою», а саме: «виникають нові форми та способи функціонування культури, виникають передумови для змістовно-ціннісних змін всередині культури, з іншого боку, культура активно відповідає й сама починає відгукуватись на цивілізаційний процес, що триває» [3, с. 26]. Посилаючись на історію Європи останніх століть, вкотре змішуючи поняття «глобалізація» та «культурний діалог», дослідниця стверджує, що «культурний досвід історичного минулого людства не відкидає можливості глобального поєднання й навіть вважає його благом» [3, с. 44].

На нашу думку, необхідна чітка методологічна детермінація ключових понять, які складають науковий лексикон глобалізаційного дискурсу в соціології. І деякі вчені працюють над цим. Так, у цитованій нами класичній праці У. Бека глобалізм визначається як розуміння того, що наразі триває процес витіснення або підміни світовим ринком політичної діяльності; по суті, це ідеологія неолібералізму [4, с. 23]. Глобалізм, з його «імперіалізмом економічної складової», дозволяє керувати всіма сферами життя соціуму, в тому числі культурною [4, с. 24].

Під глобальністю розуміється той факт, що ми всі давно вже існуємо й взаємодіємо в світовому суспільстві, а «уявлення про замкнені простори перетворилось на фікцію» [4, с. 25].

Тепер стосовно глобалізації. «Глобалізація передбачає процеси, в яких національні держави та їхній суверенітет опиняються в павутинні транснаціональних акторів і підкоряються їхнім владним можливостям, їхній орієнтації та ідентичності» [4, с. 26]. У. Бек підкреслює, що на противагу глобальності «глобалізація є діалектичним процесом, який створює транснаціональні соціальні зв’язки та простори, знецінює локальні культури та сприяє появі третіх культур» [4, с. 28]. 

Дійсно, глобалізація – це ніяким чином не інтеграція (остання є процесом, що триває протягом майже всієї історії людства; ще стародавні греки, як відомо, торгували й налагоджували культурні зв’язки з Персією, африканськими народами, Північним Причорномор’ям тощо, але це не можна назвати глобалізацією). Глобалізація поєднує в собі риси багатьох загальносвітових процесів сучасності, іноді абсолютно протилежних (експансія, імперське втручання, інтеграція, монополізація сфер і просторів, стандартизація, гібридність, модернізаційні процеси і т.д.), і в цьому її унікальність. Новими та безпрецедентними є її масштаби, а також характер і форми впливу на свідомість людей та малих і великих спільнот. 

       Висновки.Було розглянуто окремі найбільш характерні термінологічні протиріччя в сучасному глобалізаційному дискурсі, що мають наслідком змістовну невизначеність.

Нами отримано наступні висновки: 1) сучасний глобалізаційний дискурс в соціології, соціальній філософії, культурології позначається наявністю різних, часто абсолютно протилежних ідей, концепцій, підходів; 2) відчувається нагальна потреба в уточненні й конкретизації ключових понять «глобальність», «глобалізація», «інтеграція», «культурна взаємодія» та інших.

Література:

1. Бороденко О.В. Девіантність доби глобалізму: деякі теоретико-методологічні аспекти / О.В. Бороденко // Габітус: науковий журнал. – 2017. – № 4. – С. 4-7. 
2. Декларация тысячелетия ООН // Экология-ХХІ Век. –  2002. – № 1-2. –   С. 24.
3. Устюгова Е.Н. Глобализация и культура / Е.Н. Устюгова // Глобализация и культура: аналитический подход. –  Санкт-Петербург: Янус, 2003. –  С. 25-46.
4. Бек У. Что такое глобализация?: моногр.; [пер. с нем. А. Григорьев, В.Седельник].  М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с. 

Вихідні дані першої публікації: Бороденко, О. В., 2017. «Глобалізація» – «інтеграція» – «глобалізм»: до питання про необхідність усунення термінологічних і змістовних розбіжностей. Scientific World Journal, № 15, том 4, с. 35-38.